Фізкультхвилинки

Кіт збирався до роботи (потягуються)
Та завадили турботи: (розводять руки в сторони)
Треба висушить хвоста, (показують "хвіст")
Накрутити вуса,
Почесати живота. (гладять живіт)    
І помити писок.
Цілий день такі турботи, (лічать пальцем)
Що не встигнеш до роботи! (розводять руками, крутять головою).
 
 
 Раз, два! Час вставати, (встати і вийти з-за парт )
Будемо відпочивати.
Три, чотири! Присідаймо, (присідання)
Швидко втому проганяймо.
П'ять, шість! Засміялись,
Кілька раз понахилялись.(нахиляння тулуба вперед-назад,вправо-вліво)
Зайчик сонячний до нас (стрибки на місці )
Завітав у світлий клас.
Будем бігати, стрибати,
Щоб нам зайчика впіймати.
Прудко зайчик утікає
І промінчиками грає.
Сім, вісім! Час настав
Повернутися до справ.

 
Забавлялись зайченята, (встають, руки піднімають вгору)
Виглядаючи маму і тата. (руки на поясі, повертаються праворуч-ліворуч)
Ось так лапку до лапки. (плескають в долоні)
Ось так шапку до шапки. (руки піднімають до голови)
Ось так — вусом потрусили.(хитають головою)
Так — так — так! (стрибають на місці).
 
Сильний вітер до землі
гне дерева молоді, (присідають)
А вони ростуть, міцніють (піднімаються)
Вгору тягнуться, радіють. (встають навшпиньки, руки тягнуть вгору)
 
 
Тут трава росте висока ,
Тут стежинонька вузька.
Вище руки, вище ноги —
Не проста у нас дорога.
А тепер ідемо боком —
Із підскоком, із підскоком.
Походили на носочках,
А тоді на п'ятах.
Випростали добре спини
І звели лопатки.
 
Всі ми звикли до порядку,
Дружно робимо зарядку.
Ми на радість цьому дому
Проганяєм сон і втому.
 І направо, і наліво,
Щоб нічого не боліло.
Один і два, три і чотири —
Набираємося сили.
Нахилились, повернулись,
До товариша всміхнулись.
 
У садку зеленому
Яблук нарвемо.
В кошики великі
Ми їх складемо.
Ручки хай потрудяться —
Буде нелегко.
Вправними, бадьорими,
Дружними ростемо.

Фізкультхвилинка

Літо-літо

Ах, літо-літо! Ти таке чудове,
У квітах, барвах, звуках і піснях.
Чарівне, дивне, тепле, загадкове,
Всього не передати у словах.
В тобі є ласка, щирість і наснага,
І диво в кожнім подиху бринить.
В тобі є щось таке, що йде від Мага,
І заставляє дивуватися щомить.
То вітер в гіллі пісню заспіває,
То темна нічка раптом зазорить.
То прийде хмарка, дощик накрапає
Або грозою небо загримить
І блискавиці заблищать повсюди…
А то ще й град рясний сипне не раз.
Дивуються, страшаться часом люди,
Коли такий нам випадає час.
То знову все затихне, посвітліє,
Рясна веселка в небі забринить.
І прийде в серце до людей надія,
Й воно в небесну синяву злетить.
Бо літо вміє душу чарувати,
У ньому безліч радості й чудес.
Уміє літо ласку дарувати
І піднімати душу до небес